Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 917/1885/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.15у справі№917/1885/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенерго"простягнення

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Демчук О.В. за дов. від 18.04.14;

від відповідача: Колода Л.В. за дов. від 22.09.14.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.06.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Данилова М.В., Швець В.О.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у вересні 2014 року, з урахуванням зменшення позовних вимог, заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства «Теплоенерго» 291 406,77 грн з яких : 48 561,54 грн інфляційних втрат та 242 845,26 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості природного газу поставленого за договором купівлі-продажу №14/2330/11 від 30.09.11. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 та статті 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.15, ухваленим суддею Іваницьким О.Т., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконане зобов'язання за договором поставки природного газу, а відповідачем порушені строки розрахунків за отриманий газ, тому позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 6, 11, 509, 510, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Істоміна О.А. - головуючого, Білецької А.М., Гребенюк Н.В., постановою від 07.04.15, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції установив, що сторони уклавши договір №123/30 від 12.02.14 про організацію взаєморозрахунків змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, а відтак відсутні і підстави для стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за спірним договором. Окрім того, апеляційний суд зазначив, що угодою від 12.02.14 сторони за взаємною згодою засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть один до одного претензій стосовно предмета договору. При цьому, апеляційний господарський суд керувався положеннями Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 07.04.15 у справі скасувати, а рішення від 27.01.15 залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 525, 526, 599, 617, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України. Окрім цього, скаржник зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснювалось ним також і за період, що передував укладенню договору про організацію взаєморозрахунків, а тому на його думку позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам законодавства. При цьому, скаржник звертає увагу суду, що договором про організацію взаєморозрахунків від 12.02.14 не вносились зміни до договору купівлі-продажу природного газу щодо строків здійснення розрахунків за договором та не змінювались права та обов'язки сторін.

Від Комунального підприємства "Теплоенерго" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" -постачальником та Комунальним підприємством "Теплоенерго"- покупцем укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2330/11 та додатки до нього. Відповідно до умов цього договору позивач передав у власність відповідача упродовж жовтня 2011 року - грудня 2012 року природний газ на загальну суму 38 748 357,03 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та довідкою щодо кінцевого сальдо та операцій із відповідачем. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго"291 406,77 грн з яких: 48 561,54 грн інфляційних втрат та 242 845,26 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій 12.02.14 року між територіальним органом Казначейства в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Кременчуцької міськради, Управлінням житлово-комунального господарства в м. Кременчука, Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір № 123/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30. За змістом пункту 9 договору від 12.02.14 Комунальне підприємство "Теплоенерго" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти у сумі 3177315,00 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 529552,50 грн, для погашення заборгованості за спожитий природний газ та транспортування газу за 2012 рік згідно з договором від 30.09.11 р. № 14/2330/11. Згідно з підпунктом 2 пункту 12 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. При цьому строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету. Дані обставини були погоджені з позивачем, позивач проти таких умов не заперечував. На підставі даного договору підприємством відповідача була отримана субвенція з державного бюджету від територіального органу Казначейства в сумі 3 177 315,00 грн., які відповідач перерахував на рахунок позивача чим погасив заборгованість за договором від 30.09.11. Разом з цим, відповідно до пункту 17 цього договору, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

Відтак, оскільки проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ відповідно до умов договору від 30.09.11 здійснено у порядку та строки, передбачені у договорі від 12.02.14 колегія суддів визнає правомірними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладену у постановах №5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30.09.14, №5011-35/1271-2012 від 23.09.14,№5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.14 та №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.15 у справі №917/1885/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і М.Данилова

В.Швець